№1 НАРОДНИЙ дЕПУТАТ УКРА'іни .№ 1/12-2017 Поштова адреса: 01008, м. Ки'ів, вул. Грушевського, 5. «12» грудня 2017 р. конститушйний суд УКРАі'ни (01033, Ки'ів, вул. Жилянська, 14) Суб’скт права на конституційне подання: 59 (п’ятдесят дев’ять) народных депутатів Украі'ни Представники суб’скта правана конституційне подання: Народний депутат Украіни Пинзеник Павло Васильович, 01008, Украйна, м. Ки'л'в, вул. Грушевського, 5, Телефон +3 8(044) 255-44—99 Ел. пошта: Рхшепхк.РаУ1о@гас1а.аоч.иа‚ ддвокати: Федоришин Олександр Олександрович 04119, Укра'іна, м. Ки'1'в, Шевченківский р-н., вул. Деревлянська (Якіра), 8, оф. 64, Ел. пошта: 01.ГеооцзЬуп@3п1аі1.сот Губерський Анатолій Станіславович 02099, УкраТна, м. Ки'ів, Дарницький р-н., вул. Російська, 58, літера А, кв. 116, Ьл. пошта: АдиЬегЗКіхдшдла Живаго Олександр Леонідович 01032, Украіна, м. Киі'в, Голосіі'вський р-н. вул. Саксаганського 69, оф. 17, Ел. пошта: а1ехгіуадо@уаііоо.сот ‚ конституцШнв ПОДАННЯ щедо відповідності Конституці'і Украіни (конституційності) статті 368-2 Кримінального Кодексу Украінн Відповідно до статей 147, 150, 152 Конституціі' Украіни від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР (Відомості Верховно'і Ради Украіни від 23.07.1996 р., № 30, ст. 141, пункту 1 частини першоі' статті 7, пункту 1частини першоі', частини другоі' статті 51, статті 52Закону Украі'ни «Про Конституційннй Суд Украінн» від 13 липня 2017 року № 2136-УШ (Відомості Верховноі' Ради (ВБР), 2017, № 35, ст.376) суб’екг права на конституційне подання — 59 (п’ятдесят дев’ять) народних депутатів Украіни — звертаеться до Конституційного Суду Украіни 3 конституційним поданням щодо відповідності Конституціі' Украіни (конституційності) статті 368-2 Кримінального Кодексу Украі'ни від 05 квітня 2001 року №2341-Ш (Відомості Верховноі' Ради Укра'іни від 29.06.2001 — 2001 р., № 25). Суб’ект права на конституційне полання звертаеться до Конституційного Суду Украі'ни у зв’язку 3 необхідністю перевірки на відповідність Конституціі' Украіни статті 368-2 Кримінального Кодексу Украінн, а саме: «Стаття 368'2. Незаконне збагачення. 1. Набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність активів у значному розмірі, законність підстав набуття яких не підтверджено доказами, а так само передача нею таких активів будь-якій іншій особі - караються позбавленням вопі на строк до двох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років 3 конфіскаціею майна. 2. Ті самі діяння, вчинені службовою особою, яка займае відповідальне становище, - караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років 3 позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років 3 конфіскаціею майна. 3. Діяння, передбачені частиною першою ціеі' статті, вчинені службовою особою, яка займае особливо відповідальне становище, - караються позбавленням вопі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскаціею майна. Примітка. 1. Особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, с особи, зазначені у пункті 1 частини першоі' статті 3 Закону Украіни "Про запобігання корупціі'". 2. Під активами у значному розмірі у цій статті розуміються грошові кошти або інше майно, & також доходи від них, якщо і'х розмір (вартість) перевищуе одну тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 3. Під передачею активів у цій статті розуміеться укладення будь-яких правочинів, на підставі яких виникае право власності або право користування на активи, а також надання іншій особі трошових коштів чи іншого майна для укладення таких правочинів». Суб’ект права на конституційне подання вважае, що стаття 368-2 Кримінального кодексу Украіни не відповідас окремим положениям Конституці'і Украіни, & саме: статті 1, яка визначае, що Украіна — правова держава; частині другій статті 3, згідно з якою зміст і спрямованість діяльності держави визначають права і свободи людини та 13; гарантіі'; утвердження і забезпечення прав і свобод людини с головним обов'язком держави; частинам першій, другій статті 8, яка визначае, що в Украіні визнаеться і діе принцип верховенства права; Конституція Украіни мае найвищу юридичну силу; закони та інші правові акти приймаються на основі Конституціі' Украіни і повинні відповідати 'ій; статті 58, яка визначае, що закони та інші нормативно—правові акти не мають зворотноі' ді'і в часі, крім випадків коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи; ніхто не може відповідати за діяння, які на час і'х вчинення не визнавалися законом як правопорушення; частині першій статті 61, якою передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичноі' відповідальності одного вицу за одне й те саме правопорушення; статті 62, яка визначае, що особа вважаеться невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки і'і' вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на И користь; частині першій статті 63, яка визначае, шо особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснения щодо себе, членів сім'і' чи близьких родичів, коло яких визначаеться законом; частині першій статті 64, згідно з якою конституційні права і свобоци людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституціею Украіни; пунктам 1, 3 частини друго'і статті 129, яка встановлюе основні засади судочинства, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своі'х доказів і у доведенні перед судом і'х переконливості. Відповідно до вимог частини третьо'і статті 51 Закону Украіни «Про Конституційний Суд Украіни» наводимо правове обтрунтування тверджень щодо неконституційності статті 368-2 Кримінального кодексу Украіни. 1. Статтею 368—2 Кримінального кодексу Украіни встановлено кримінальну відповідальність за набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність активів у значному розмірі, законність підстав набуття яких не підтверджено доказами, а так само передача нею таких активів будь-якій іншій особі. Зі змісту зазначеноі' статті вбачаеться, що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, повинна підтверджувати доказами підстави набуття у власність грошових коштів чи іншого майна, а також доходів від них, якщо '1'х розмір (вартість) перевищуе одну тисячу неоподатковуваних мінімумів дОХОДів громадян, тобто доводити законність підстав набуття у власність активів. Якщо ж особа не може надати доказів законності. підстав отримання грошових коштів, іншого майна тощо у власність, то і'і' може бути притягнено до відповідальності за незаконне збагачення. Однак, таке правове регулювання не узгоджуеться з вимогами частин першоі', другоі' статті 62 Конституціі' Украіни. Згідно з конституційним принципом презумпціі' невинуватості особа вважаеться невинуватою у вчиненні злочину, доки '1'1' вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (частина перша статті 62 Основного Закону Украіни). Конституційне право на презумпцію невинуватості @ абсолютним, оскільки Конституція Украіни не передбачае жодного винятку з цього права. Отже, в законах Украіни не може бути передбачено таких винятків, зокрема, щодо кримінальноі' відповідальності за незаконне збагачення. Презумпція невинуватості & основоположним елементом у сфері прав і свобод людини, який захищаеться всіма основними міжнаролними документами. Зокрема, у частині першій статті 11 Загальноі' деклараціі' прав людини від 10 грудня 1948 року передбачено, що кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, мае право вважатися невинною доти, поки і'1' винність не буде встановлена в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, при якому і'й забезпечать усі можливості для захисту. Аналогічні норми містяться у частині другій статті 6 Конвенціі' про захист прав людини і основоположник свобод від 4 листопада 1950 року, згідно з якою кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважаеться невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному поряцку. Натомість, зі статті 368-2 Кримінального кодексу Украіни вбачаеться, що обвинувачена у незаконному збагаченні особа вважаеться винною, поки не доведе свою невинуватість доказами законності підстав набуття активів у значному розмірі у власність. Презумпція невинуватості у Конвенціі' про захист прав людини і основоположник свобод розглядаеться як складова права на справедливий суд. Таким чином, не забезпечення презумпціі' невинуватості формулюванням складу незаконного збагачення у статті 368-2 Кримінального кодексу Украіни порушуе право особи на справедливый суд, гарантоване частиною першою статті 55 Конституціі' Украіни. Відповідно до частини другоі' статті 62 Конституці'і Украіни ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Презумпція невинуватості вимагае від держави доказування вини обвинуваченого та звільняе обвинуваченого від тягаря доказування своеі' невинуватості. Суть презумпціі' невинуватості в тому, що визначальним е припущення щоцо невинуватості особи. Тому на особу не може бути покладено обов'язок доводити свою невинуватість та наявність обставин, які виключають кримінальну відповідальність. Обов'язок надання доказів вини особи & також спростування доводів '1'1' невинуватості покладаеться на сторону обвинувачення. Тоді як статтею 368-2 Кримінального кодексу Украіни тягар доведения невинуватості покладено на саму особу, закріпивши за нею юридичний обов’язок підтвердити доказами законність підстав набуття нею у власність активів у значному розмірі. Відсутність таких доказів свідчить про незаконність підстав набуття відповідних активів. Таким чином, особі інкримінуеться незаконне збагачення ще до винесення вироку судом. Порушення презумпціі' невинуватості щодо складу незаконного збагачення підтверджуеться також презумпціею правомірності набуття права на майно, яка передбачас, що право власності вважаеться набутим правомірно, якщо інше прямо не винливае з закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 Цивіпьного кодексу Украіни). Згідно з частиною третьою статті 62 Конституціі' Украіни обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях. Однак, з аналізу змісту статті 368-2 Кримінального кодексу Украіни вбачаеться, що наявність у особи уповноваженоі' на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, активів у значному розмірі вже @ достатньою підставою для обвинувачення особи у незаконному збагаченні. Тоці як таке обвинувачення грунтусться лише на припущеннях незаконності підстав набуття у власність активів у значному розмірі, адже сама особа мае підтвердити доказами законність підстав набуття нею активів у значному розмірі. При цьому, сам факт незаконного (злочинного) набуття особою у власність активів у значному розмірі не встановлений і не доведений. Отже, стаття 368-2 Кримінального кодексу Украіни, яка встановлюе відповідальність за незаконне збагачення на основі припущення незаконності підстав набуття активів у значному розмірі, суперечить частині третій статті 62 Конституціі' Украінн. Законодавчим визначенням складу незаконного збагачення у статті 368-2 Кримінального кодексу Украінн в Украіні фактично на законодавчому рівні запроваджено презумпцію винуватості, за якою кримінально караним ‹: певний суспільний стан особи (наявність майна у значному розмірі), і за якою може застосовуватися об’сктивне ставлення у вину (притягнення до кримінальноі' відповідальності можливе за відсутності вини — відповідного суб’ективного ставлення особи до діяння та його наслідків). Згідно з Конституціею Украіни Украіна е демократична, правова держава (стаття 1); права і свободи людини та і'х гарантіі' визначають зміст і спрямованість діяльності держави, & утвердження і забезпечення прав і свобод людини е '1'1' головним обов'язком ( частина друга статті 3); Конституція Украіни мае найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституціі' Украіни і повинні відповідати 'ій (частина друга статті 8); конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частини друга статті 22); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституціею Украінн (частина перша статті 64). Зазначені конституційні норми гарантують конституційні права і свободи, а також передбачають неможливість 'т'х обмеження та скасування. Оскільки, стаття 62 Конституці'і Украіни передбачае презумпцію невинуватості, 'т'і частина друга звільняе особу від обов’язку доводити свою невинуватість, а частина третя ціеі' статті забороняе грунтувати обвинувачення на припущеннях, то стаття 368—2 Кримінального кодексу Украіни 3 наведених вище підстав суперечить статтям 1, 3, частині 2 статті 8, частинам першій, другій, третій статті 62, статті 64 Конституці'т' Украіни. Слід також зазначити, що на неконституційності статті 368-2 Кримінального кодексу Украіни в аспекті порушення конституційно визначеноі' презумпці'і невинуватості наголошувалося у висновку Головного науково- експертного управління Верховноі' Ради Украіни на проект Закону Украіни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро Украіни та Національного агентства з питань запобігання корупці'і» (реестр. № 1660-1 від 09.01.2015р.) та зауваженнях Головного юридичного управління Верховноі' Ради Украіни до проекту Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів Украіни щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро Украіни та Національного агентства з питань запобігання корупціі'» (реестр. № 1660-д від 30.01.2015р.), якими пропонувалися відповідні редакціі' статті 368-2 Кримінального кодексу Украіни. Зокрема, зазначено, що з запропонованоі' редакціі' статті 368-2 Кримінального кодексу Украіни вбачаеться, що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, чи близькі особи, повинні будуть доказувати факт законності набуття активів у «значному розмірі» задля того, щоб і'х не звинуватили у вчиненні такого злочину, як незаконие збагачення; такий законодавчий підхід не враховуе приписи статті 62 Конституціі' Украіни щодо гарантіі' презумпціі' невинуватості особи у вчиненні злочину, відповідно до якоі' особа вважаеться невинуватою у вчинениі злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки '1'1' вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; при цьому ніхто ие зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. 2. Визначене статтею 368-2 Криміналвного кодексу Украі'ии поняття незаконного збагачення переплітае два конституційних права особи, передбачені статтями 62 та 63 Конституціі' Украіни. Адже законодавчі приписи статті 368-2 Кримінального кодексу Украіни фактично зобов’язують особу до двох взаемопов’язаних дій: 1) давати свідчення (за наявності конституційного права не свідчити щодо себе та близьких родичів); 2) доводити законність своі'х дій (за існування принципу презумпціі' невинуватості). Згідно з частиною першою статті 63 Конституціі' Украіни особа не несе відповідальності за відмову давати показания або пояснения щодо себе, членів сім'і' чи близьких родичів, коло яких визначаеться законом. Ця конституційна норма е гарантіею свободи особи від самозвинувачення, викритгя членів сім`і' чи близьких родичів. Свобода особи від самозвинувачення передбачас, насамперед, можливість здійснення нею вільного вибору стосовно того, надавати чи не надавати інформацію щодо себе, членів сім’і' чи близькнх родичів. Така свобода грунтуеться на днспозитивності і виключае імперативність та будь- які форми примусу, в тому числі шляхом встановлення імнеративного обов’язку надавати показания, інші докази. Це означае, що будь-яка особа мае конституційно гарантоване право погодитися чи відмовитися давати показания та пояснения щодо себе, членів сім’і' чи близьких родичів, без негативних наслідків — юридичноі' відповідальності ——- за таку відмову. Виключеиня юридично'і відповідальності за